Баскетбол вимагає від гравця великої витривалості, прокачаного командного духу та безлічі навичок, щоб обіграти супротивників та взяти перемогу. Перенесемося в 1891 рік, щоб подивитись початок становлення баскетболу як виду спорту і згадати найяскравіші події з його історії.
1. Баскетбол винайшов учитель фізкультури
Почнемо, мабуть, із найвідомішого для багатьох факту. Баскетбол придумав учитель фізкультури Джеймс Нейсміт. Сталося це у 1891 році у Спрінгфілді, штат Массачусетс. Щоб розбавити нудні заняття своїх студентів на гімнастичному знарядді, Нейсміт був змушений вигадати нову гру, яка в результаті справила величезний вплив на розвиток світової культури.
2. У баскет грали іншим м'ячем
Наразі у це важко повірити, але спочатку у баскетбол грали футбольним м'ячем. Замість звичних нам кошиків використовувалися кошики з-під персиків, а судді мали прибирати м'ячі з них після кожного вдалого кидка. Кошики з сітками з'явилися лише 1900 року. Тоді ж винайшли й баскетбольні щити, які захищали м'яч та кошик від взаємодій із глядачами.
3. Дріблінг був заборонений
Спочатку у баскетболі заборонялося вести м'яч. Натомість кожен гравець повинен був виконувати кидок у кошик з тієї точки, де він упіймав м'яч. Тільки в 1897 році команда Єльського університету вперше «вела» мʼяч, просуваючись майданчиком. Цей елемент прижився у грі та за 4 роки був зафіксований у правилах.
4. Жодних обмежень за складами
Спочатку в баскетболі не було чітких правил за кількістю людей у кожній команді. Нейсміт хотів, щоб гра була досить вільною, і в ній міг брати участь будь-хто. Якийсь час загальна кількість гравців за стандартом складала 18 осіб. Згодом баскетбол прийшов до звичного нам формату 5х5, а ще пізніше еволюціонував і в 3х3.
5. Десять років без данків
Один із найвидовищніших ігрових елементів — слем-данк — був офіційно заборонений перед сезоном 1967-1968. Таке обмеження тривало до сезону 1976-1977. Думаємо, це було одне з найнудніших десятиліть в історії гри.
6. Баскетбол був грубою грою
Уяви, що до 1910 поштовхи, утримування, підніжки, удари по супернику не вважалися фолами. Саме у 1910 році це безумство припинилося, коли запровадили правило дискваліфікації гравця за 4 набрані фоли. Кількість фолів до 5 збільшилося 1946 року, а наступного року цей показник дорівнював 6.
7. У суддів був годинник
Баскетбольним арбітрам необхідно було не тільки стежити за процесом гри, але й постійно контролювати час, тому у суддів при собі завжди був годинник, як у футболі. Відраховувався лише загальний час, 24 секунди на атаку тоді ще не було. Це нововведення прийшло у баскетбол у 1954 році, щоб додати до гри динаміки.
8. Турнір NCAA 1979 став початком зльоту NBA
Багато хто знає, що студентський баскетбол у США має колосальну популярність, але свого піку вона досягла у 1979 році, коли у фіналі сезону між собою грали коледжі штату Мічіган та штату Індіана. А той поєдинок досі є однією із найпопулярніших ігор у студентському баскетболі за всю історію. Інтерес до матчу був викликаний дуеллю тоді ще зовсім юних Меджика Джонсона (Мічіган) та Ларрі Берда (Індіана). Згодом саме це протистояння гравців стане головним у NBA 80-х та виведе лігу на абсолютно новий рівень популярності.
9. Жодних триочкових кидків
Незамінний сучасний елемент баскетболу триочковий кидок з'явився у грі лише 1961 року. До цього всі кидки оцінювалися у 2 очки, а штрафні — у 1 очко. Звичайно, зовсім іншою була й ігрова розмітка. Вперше триочкові кидки було запроваджено в іграх Східної професійної баскетбольної ліги, а з 1968 року дальні залпи баскетболістів були офіційно закріплені й у правилах NBA.
10. Штраф 5000$ за гру в Air Jordan
Культові кросівки Air Jordan 1 були популярними далеко не завжди. Особливо ця модель не подобалася керівництву NBA у середині 80-х, коли Майкл Джордан змінив загальноприйняті кросівки білого кольору на модель у червоно-чорному кольорі. Лізі такий поворот подій не сподобався, і за кожен вихід на паркет у кросівках «не за регламентом» Джордан мав сплачувати штраф $5000. Варто зазначити, що сам Майкл не заплатив жодного цента, адже всі штрафи, які викликали величезний ажіотаж у публіки та були своєрідною рекламою самих кросівок, сплачувала компанія Nike.