Дрифтинг
«Реалістичність часом зашкалює». Grinya про особливість віртуального дрифту
Олександр Grinya Гринчук розповідає про віртуальний дрифт.
Початок нового дрифтового сезону перенесений з огляду на зупинку будь-яких спортивних змагань, проводити тренування гонщикам теж не завжди дозволяють обставини. Тому багато професійних дрифтерів, як і представники інших моторспортивних дисциплін, звернули свою увагу на віртуальний дрифтинг.
Щоб дізнатися більше про особливості такого дрифту, ми поспілкувалися з Олександром Grinya Гринчуком. За словами українського гонщика, віртуальний дрифт максимально наближений до справжнього, а реалістичність моментами зашкалює. Окрім цього, Grinya розповів про інші особливості віртуальних заїздів і їх перспективи в подальшому.
Олександр Гринчук
© Mykyta Zavilinskyi / Red Bull Content Pool
А ще Grinya влаштовує товариські онлайн-заїзди у симуляторах з іншими дрифтерами. У гостях в Олександра Гринчука вже були Абдо Фегаллі, відомі брати Red Bull Drift Brothers, Джо та Елаяс Хонтуджі, а також Ахмад Дахам.
У планах дружні заїзди з ірландцем Конором Шанаханом та новозеландцем Mad Mike.
Наскільки серйозним є віртуальний дрифт
Маємо розуміти, що віртуальний дрифт — це історія, яка триває вже дуже давно. Особисто я вперше познайомився з ним у 2009 році до того ж не на рівні Need For Speed, а саме як з першим проявом віртуального спорту. Тоді інтернет-сервери ще не були дуже розвинуті, тож змагання з віртуального дрифту однаково перетворювали в офлайн-зібрання, де всі збиралися в одному місці. І хоча правила змагань однакові що в реальному дрифті, що у віртуальному, підхід уже тоді відрізнявся: учасники приходили зі своїми кермами, коробкою передач.
Мені теж хотілося спробувати, і перша спроба вийшла невдалою. Як я потім зрозумів, віртуальний дрифт значно складніший: усе через відсутність одного єдиного параметра, який професійні дрифтери звикли використовувати — сили G. Якщо в реальних заїздах ти на 70% робиш подальші кроки на основі сили G, то у віртуальному дрифті цей фактор відключається — у деякі речі треба просто вірити.
Автомобілі у віртуальному дрифті
© Скріншот з відео
З моменту мого знайомства з віртуальним дрифтом пройшло більше десяти років, він не стояв на місці: існують свої професійні ліги, куди просто так не потрапити. Тепер потужність інтернету дозволяє одночасно з різних точок світу змагатися сотням людей на одній трасі.
Як я потім зрозумів, віртуальний дрифт значно складніший: усе через відсутність одного єдиного параметра, який професійні дрифтери звикли використовувати — сили G
Якщо говорити про основні відмінності, то їх дві: по-перше, ти не відчуваєш сили G, а по-друге, якщо потрапляєш в аварію, то просто регенеруєшся на старті. У всьому іншому віртуальний дрифт максимально наближений до справжнього, реалістичність моментами зашкалює.
Не так давно я їздив на етапі віртуального чемпіонату Білорусі, на трасі в Пінську, де доводилося їздити й у реальному житті. Хоча в симуляторі аварії не такі страшні (гонщики просто повертаються на старт), одночасно всі машини не випускають на трасу, доводиться як і в офлайн-дрифті стояти на старті, чекати на свою чергу. І от, значить, я очікую, дивлюся по боках, бачу суперника, з яким поїду парний дрифт, за звичкою висуваю лікоть у вікно, щоб спертися на дверку — такий ж рух роблю у реальному житті. Висовую лікоть і випадаю зі свого крісла перед комп’ютером. Оце я так сильно занурився в симулятор, що виникла м’язова пам’ять, зробив свій звичний рух і в реальному житті випав з крісла.
Якщо в реальному дрифті втомлюєшся від того, що тебе кидає зі сторони в сторону, то у віртуальному мізки втомлюються без фізичного навантаження. У мене доходило навіть до нудоти, потрібно було звикати.
Що потрібно для їзди у віртуальному дрифті
Для того, щоб змагатися у віртуальному дрифті, тобі потрібно зібрати свій симулятор з кермом, педалями, передачами. Тобто зібрати прототип автівки в домашніх умовах.
Якщо в реальному дрифті втомлюєшся від того, що тебе кидає зі сторони в сторону, то у віртуальному мізки втомлюються навіть без фізичного навантаження
Дуже важливий елемент — вибір керма. Для дрифту потрібне кермо, яке має працювати, як в справжньому авто: контролювати його не руками, а більше газом, тобто керма з механізмами на шестернях не підходять.
Інший момент — треба зрозуміти, чи хочеш ти їздити в шоломі віртуальної реальності. З одного боку, він значно реалістичніше передає процес дрифту, а з іншого, до нього треба звикати не менше двох тижнів часу. А поки ти не вмієш ним адекватно керувати, то машину постійно крутить, її розвертає.
Як їздити у віртуальному дрифті
Симулятор для дрифтингу — Assetto Corsa, гра доступна на ПК, Xbox One і PS4. Якщо хочеться просто спробувати, підійде класична версія на приставках. А якщо є бажання покататися на серйознішому рівні, потрібна комп’ютерна версія: змагання з віртуального дрифтингу проходять у модах гри Assetto Corsa.
Моди потрібні для більш реалістичного відтворення дрифтингу. Є різні паки з різними машинами, які популярні в реальному дрифті та їх допрацьовують аналогічно до того, як працюємо з ними ми, збільшуючи потужність, роблячи авто більш жорстким, збільшуючи виворіт коліс.
Уже під себе можна модифікувати як зовнішній вигляд машини, так і технічні характеристики, але в межах 10%. Тобто якщо ти обрав собі BMW з паку, то вона вже модифікована: там стоїть мотор від Toyota, потужність 750 кінських сил. Але ти можеш дотягнути її до 800 сил, якщо апгрейднеш потужність турбіни, наприклад. Далі кожен підбирає налаштування під себе: підвіску, розвал, розгін, роботу з задніми колесами.
Віртуальний дрифт — це дуже цікава тенденція, яка, упевнений, збережеться й після повернення машин на траси в реальному світі
А ще ти маєш обрати, з яким запасом пального та з якими покришками виїжджатимеш на трасу. Наприклад, що менший запас палива обираєш, то легша машина й то швидше вона їде: я виїжджаю з чотирма літрами бензину, цього вистачає на 2,5 кола, а далі машина глохне. Те саме з покришками: я налаштовую машину так, що їх вистачає рівно на два заїзди; була ситуація, коли на виході з останньго повороту заїзду в мене вибухнули колеса, але зміг доїхати.
У чому інтерес: ти проїхав два кола, натискаєш одну кнопку — й авто стає таким, як було на старті. Обнуляється.
У чому переваги віртуального дрифту над реальним
Віртуальний дрифт — це дуже цікава тенденція, яка, упевнений, збережеться й після повернення машин на траси в реальному світі. Симулятори можна використовувати як дуже хороше тренування.
Зараз, коли потужність наших машин піднялася до 600—800 кінських сил, на одне офлайн-тренування потрібно не менше 20 коліс. Технічні скіли гонщиків проявляються в тому, щоб двох коліс вистачило на два тренувальні заїзди. А 20 коліс — це приблизно дві тисячі доларів. І це лише витрати на гуму, ще ж є пальне й інші розхідні витрати.
Скажу так: за останні тижні я відкатався більше, ніж за останні три роки. На відміну від реального дрифту, у симуляторах нема витрат на пальне й гуму, а ще є певні гарантії безпеки, можна експериментувати без ризику для себе чи машини.
Очевидно: зібрати свій аналог автівки з хорошого обладнання не дешеве задоволення. Але його ж ніхто не викидатиме, коли на траси повернеться реальний дрифт. Тому переконаний, що всі ті, хто зараз знайомиться з віртуальним дрифтом, повернуться до нього, особливо в міжсезоння, коли він стане найкращою можливістю для катання.
