Легка атлетика
Як танці та любов до рідної країни допомогли 23-річній українці стати першою у світі — і чому вона не збирається зупинятися.
Одним з найяскравіших моментів паризьких Ігор стало фото молодої спортсменки, яке облетіло майже всі світові ЗМІ. На ньому вона, загорнувшись у спальник, спокійно дрімає перед наступною спробою. Волосся заплетене в косички, на очах — фірмові синьо-жовті стрілки. За кадром — розминаються суперники й намагаються дістатися нової висоти, а поряд тривають напружені змагання з метання молота.
Та спортсменку це не хвилює — вона сконцентрована на своїх силах і розслаблена водночас. Уже за кілька хвилин у її руках буде перше в житті золото Ігор, а диктор урочисто оголосить на весь стадіон, що цьогорічною чемпіонкою стала Ярослава Магучіх, легкоатлетка з України.
Ім’я Ярослави протягом минулого року неодноразово з’являлося на шпальтах світової спортивної преси. У червні вона стала чемпіонкою Європи. У липні — побила світовий рекорд зі стрибків у висоту, який тримався майже чотири десятиліття. Тепер на приголомшливий результат українки — 2,10 м — рівнятимуться усі спортсмени світу.
Здається, уся кар’єра Ярослави — це злети, яких світ ще не бачив. У 19 років вона стрибнула на 2,01 м, встановивши новий рекорд серед юніорів. У 15 — виконала норматив майстра спорту міжнародного класу. «Тоді я зрозуміла, що це моє. Те, що мені подобається. Від чого я кайфую», — згадує легкоатлетка.
Кілька тижнів тому вона знову це зробила — і провела найкоротшу в кар’єрі кваліфікацію на Чемпіонат Європи. Сьогодні в її щільному графіку важко знайти місце для відпочинку. Та Ярослава не планує зупинятися. Тож зараз у тебе є унікальна можливість ближче познайомитися із Ярославою Магучіх, спортсменкою з України, яка буквально перебуває на злеті світової легкої атлетики.
До 15 років Ярослава не думала про спортивну кар’єру
Для спортсменки такого рівня біографія Ярослави доволі нетипова. Якщо заглибитись в минуле чемпіонів світового масштабу, можна побачити: чимало з них — вихідці зі спортивних династій. Натомість батьки Магучіх не мають до спорту жодного стосунку. Хоча, як зазначає Ярослава, її родина завжди була активною, проводила багато часу на природі й у русі.
Захоплення спортом почалось зі звичайної спортивної секції, куди старша сестра відвела Ярославу у віці семи років. Легка атлетика одразу підкорила дівчину.
«Спершу це був звичайний біг, 30 метрів. Я відкрила для себе спорт, почала ходити, пропускала і знову ходила, — зізнається Ярослава. — Коли ти приходиш у легку атлетику, пробуєш усе. Навіть метання мʼяча було й біг з бар’єрами. У принципі, я думала цим і займатися. Мені подобалося, бар’єри додавали швидкості».
Згодом спортсменка спробувала стрибки у висоту й відчула нову пристрасть — можливість літати. «Найголовніше, що ти сам, як птах», — каже українська чемпіонка.
До 15 років Ярослава не сприймала спорт як щось серйозне. Вона добре навчалась і не планувала пов’язувати своє життя зі змаганнями й рекордами. Допоки не підкорила висоту 1,92 м — планка для майстра спорту міжнародного класу. Після цього вона вирішила не зупинятися й почала готуватися до майбутніх Ігор.
Ярослава ненавидить вставати рано
Одна з переваг професійного спорту — ти можеш власноруч обирати час для тренування. Ярослава цьому дуже тішиться. Її заняття спортом щодня стартують о 10:30, адже з дитинства не любить вставати рано.
«Мені дуже пощастило, бо школа була поруч. Я прокидалася за 45 хвилин до дзвоника. Вставала, їла й виходила. Коли вже навчалася у спортивному училищі, це 11 клас, там заняття починалися з 13:10. Думала: “Чому не перейшла сюди раніше?”».
Попри це, дівчина завжди приходить вчасно. Навіть коли треба з’явитися дуже рано.
Чому для неї так важлива свобода?
У дитинстві Ярослава спробувала ще один вид спорту — карате. Сестра спортсменки Анастасія мала коричневий пояс і була призеркою чемпіонатів Європи.
«Я ходила туди тиждень, день у день. Але мені було нудно відпрацьовувати прийоми. Тож сказала батькам, що більше туди не піду. Нам з дитинства давали вибір: ти особистість і можеш сама обирати, що робити», — згадує Ярослава.
Чемпіонка впевнена: така свобода відіграла важливу роль у формуванні її особистості. «Я сама малюю своє життя. Це мій вибір, і я роблю його щодня. Наприклад, я гарно танцюю і люблю постити це в TikTok. Деякі люди потім у коментарях пишуть: “Що вона робить? Навіщо?”. Але це мій вибір. Я хочу танцювати попри те, що пишуть чи кажуть люди».
До речі, Ярославі дуже подобається, коли її називають повним ім’ям. Саме так до неї звертаються батьки. «У дитинстві я була непохитною: Ярослава і тільки так». Щодо інших варіантів: сестра кличе її Яся, а двоюрідна сестра називає Яринкою, що також дуже подобається чемпіонці.
Хто зі спортсменів був на заставці її телефону?
Головною зіркою легкої атлетики Ярослава вважає ямайського спринтера Усейна Болта. Довгий час його фото навіть стояло на заставці її телефону.
«Він підняв легку атлетику на новий рівень, адже робив із неї справжнє шоу. Він був шоуменом у світі спорту. Ним і залишається. Я дивилася, як він бігає, як перемагає, і думала: “Я теж так хочу”», — розповідає українка.
Що стосується стрибків у висоту, то особистим взірцем для Ярослави є інша українська легкоатлетка — Юлія Левченко. Також вона захоплюється світовими рекордами норвежця Карстена Вархольма та шведа Армана ‘Мондо’ Дюплантіса. Зустріч із ними ще більше мотивувала Ярославу до нових спортивних звершень.
«Це була подія від PUMA, на яку запросили нас трьох: мене, Карстена Вархольма й Армана Дюплантіса. Вони вже мали світові рекорди, і я була серед них! Я сиділа й думала, що це круто, коли є така увага до моєї особистості, але я теж хочу світовий рекорд! Просто знала, що одного дня я його таки стрибну!», — згадує українська спортсменка.
Цей день настав 7 липня 2024 року під час змагань Діамантової ліги в Парижі. Ярослава Магучіх взяла висоту 2,10 м, встановивши новий світовий рекорд. Попереднє досягнення належало болгарській легкоатлетці Стефці Костадиновій, 2,09 м — і незмінно трималося на вершині з 1987 року.
Якби не спорт, то що?
Окрім тренувань, у дитинстві Ярослава приділяла велику увагу співам. Коли їй було 11, вона рік навчалася в музичній школі.
Інше захоплення легкоатлетки — малювання. Підліткою вона серйозно захопилася абстракцією і навіть брала участь у конкурсах. Сьогодні цей талант спортсменки допомагає їй заспокоюватись.
«Зараз у мене немає часу, аби працювати над картиною п’ять годин. І сил немає стільки сидіти. Мені постійно хочеться щось робити. Наприклад, коли я малюю вдома, часто встаю, аби погратися з котом. Можу ще включити на фоні якусь музику чи фільм, це мене заспокоює, допомагає відволіктися. Колись я точно повернуся до малювання», — розповідає чемпіонка.
Щоб відновитися, Ярослава читає книжки. Дівчина каже, що їй не подобається читати на телефоні чи iPad. Вона надає перевагу паперовим виданням. «Люблю гортати сторінки, і особливо люблю запах нової книжечки…»
Яку музику (не) слухає Ярослава Магучіх?
Спортсменка розповідає, що не любить слухати музику під час тренувань.
«Навіть коли бігаю розминку, я повинна усвідомлювати, що вже зробила і що робитиму далі. Тому я не люблю слухати музику, коли тренуюся», — каже Ярослава.
У повсякденному житті в її плеєрі найчастіше звучать Dua Lipa або Надя Дорофєєва. «Ще з дитинства обожнювала Vremya i Steklo, але так і не потрапила на концерт. Минулого року вдалося відвідати сольний виступ Наді у Дніпрі. Тобто, мрія здійснилася. Також мені подобається слухати The Score. Це ще не рок, але вже щось важче. Хоча рок я не люблю. Особливо хардрок — ні, це не для мене».
Найкраща порада від тренера
Ярослава впевнена — змагатися потрібно не з іншими учасниками, а із самою собою. Такою була головна порада її тренерки. Цю ж істину дівчина хоче передати й наступним поколінням.
«Не треба порівнювати себе з тими, хто стрибає вище чи нижче. Просто вдосконалюй свої навички. Скільки ти відпахаєш, напрацюєш, натренуєшся — все це потрібно відображати в секторі», — впевнена легкоатлетка.
Чемпіонка зізнається, що її тренування теж не проходять ідеально. Деколи щось не виходить, адже неможливо щоразу викладатися на тисячу відсотків. За словами спортсменки, найголовніше — це продовжувати наполегливо працювати й вірити в себе.
Як з’явився фірмовий яскравий стиль
Не треба порівнювати себе з тими, хто стрибає вище чи нижче. Просто вдосконалюй свої навички
Під час змагань з легкої атлетики спортсмени часто шукають способи проявити себе й виразити власну креативність. Для когось це елементи одягу чи малюнки на тілі. Сьогодні на будь-яких фото Ярослави зі змагань можна помітити її характерну деталь — яскравий синьо-жовтий макіяж. Дівчина розповідає: три роки тому вона вирішила зробити це неодмінною частиною свого образу.
«Раніше я фарбувалася стримано, робила чорні чи жовті стрілки. У 2022-му, коли почалася війна, я вирішила, що тепер буду виглядати так. Це було круто і стало моєю фішкою. Щойно я намалювала їх — почала привертати увагу глядачів, фотографів і навіть просто людей на вулиці», — розповідає Ярослава.
Тепер спортсменка щоразу витрачає годину перед змаганнями, аби створити свій унікальний мейк і зачіску. Багато світових видань, як спортивних, так і глянцевих, також оцінили яскравий стиль Ярослави й публікують на своїх сторінках фото чемпіонки із синьо-жовтими стрілками на повіках.
«Коли треба зібратися, я думаю про свою країну. Про те, що я приїхала змагатися і від мене залежить, чи візьме Україна медаль. Перед моїм стрибком на 2,10 я думала, яке свято буде вдома, якщо я стрибну. Я стояла на розбігу і думала, що зможу. Дивилася на планку і розуміла, що це не так і високо. Ти все зможеш. Це все тільки в голові».
.png)
